На набережній Незалежності в Ужгороді сидить бронзовий священник в окулярах із рукописом у руках. Це Августин Волошин — педагог, видавець і президент держави, яка проіснувала фактично одну добу. Щороку 15 березня до пам'ятника приходять ужгородці. Історія Карпатської України 1938–1939 років не лише про героїзм: вона про великі держави, що вирішують долю малих без них, про армію, без якої державу не втримати, і про ідентичність, яку окупанти намагаються переписати. Сьогодні ці уроки знову актуальні.
Священник, учитель, політик
Волошин народився 17 березня 1874 року в селі Келечин на нинішній Міжгірщині. Він був греко-католицьким священником і передусім учителем: з 1917 до 1938 року очолював Ужгородську греко-католицьку учительську семінарію. Він заснував товариство «Просвіта» в Ужгороді, редагував тижневик «Наука», писав підручники — від «Азбуки» до педагогічної психології. У 1907 році видав угорською мовою «Практичну граматику малоруської мови», де обстоював живу народну мову й мовну єдність українців. У 1925–1929 роках був депутатом чехословацького парламенту від Християнської народної партії.
Від Мюнхена до Хуста
30 вересня 1938 року в Мюнхені лідери Великої Британії, Франції, Німеччини та Італії вирішили долю Чехословаччини без її участі: Судети відійшли Німеччині. Країна, що втрачала території, мусила піти на федералізацію, і Підкарпатська Русь отримала автономію. Перший автономний уряд очолив Андрій Бродій, але вже 26 жовтня чехословацька влада його заарештувала, звинувативши у шпигунстві на користь Угорщини. Новим прем'єр-міністром став Волошин.
2 листопада 1938 року Перший Віденський арбітраж, проведений Німеччиною та Італією, передав Угорщині низинну частину краю разом з Ужгородом, Мукачевом і Береговим. Столицю автономії перенесли до Хуста. Уряд Волошина за кілька місяців українізував адміністрацію, школи й видавничу справу, до Хуста з'їжджалися письменники з Галичини й Наддніпрянщини. Для оборони створили «Карпатську Січ». 12 лютого 1939 року на виборах до Сойму Українське національне об'єднання отримало 92,4 % голосів.
Одна доба незалежності
У березні 1939 року Чехословаччина розпалася. Угорські війська почали вторгнення в ніч з 13 на 14 березня. У ніч з 14 на 15 березня Сойм у Хусті проголосив незалежність Карпатської України, ухвалив конституцію й обрав Волошина президентом. Угорщина кинула проти нової держави близько 18 тисяч вояків, їм протистояли кілька тисяч погано озброєних січовиків, розпорошених по різних позиціях. Бої точилися біля Горонди, Страбичова, а найбільший — на Красному полі під Хустом. 16 березня угорці взяли Хуст, до 18 березня зайняли більшу частину краю. У горах загони січовиків опиралися ще кілька тижнів.
За даними, які наводить ZAXID.NET, у боротьбі загинули понад 6,5 тисячі людей, враховуючи репресованих після приходу окупантів. Окупаційна влада знищувала українські організації, зокрема «Просвіту», і водночас, як пише історик Петро Кралюк, підтримувала «русинство», щоб утвердити думку про окремішність місцевого населення від українців. Схожі наративи сьогодні просуває Росія — про це ми писали в матеріалі про політичне русинство.
Доля президента
Волошин разом із частиною уряду й січовиків емігрував до Праги. Там він викладав педагогіку в Українському вільному університеті, а 1945 року став його ректором. У травні 1945 року, після приходу Червоної армії, радянські спецслужби заарештували його в Празі й вивезли до Москви. 19 липня 1945 року Волошин помер у московській в'язниці. Місце його поховання невідоме. У 2002 році йому посмертно присвоїли звання Героя України.
Що 1939 рік каже Україні сьогодні
- Рішення «про нас без нас». У Мюнхені долю Чехословаччини вирішили без неї, у Відні кордони Закарпаття перекроїли арбітри з Берліна й Рима. Україна добре знає ціну гарантій, за якими немає сили: у 1994 році вона відмовилася від ядерного арсеналу в обмін на запевняння в безпеці за Будапештським меморандумом, що не зупинили агресію ні 2014-го, ні 2022 року.
- Держава без армії не встоїть. Карпатська Україна мала парламент, уряд і конституцію, але не мала війська, здатного протистояти регулярній армії. Мобілізаційний ентузіазм січовиків не компенсував нестачі зброї.
- Ідентичність — теж поле бою. Окупанти 1939 року почали не лише з розстрілів, а й з того, що переписували, ким є місцеві люди. Захист мови, освіти й історичної пам'яті — частина безпеки, а не лише культури.
- Пам'ять без ворожнечі. Угорщина сьогодні — член ЄС і НАТО та сусід, з містами якого громади Закарпаття пов'язані десятками партнерських угод. Пам'ять про 1939 рік — не привід для ворожнечі, а аргумент за головний принцип європейського порядку: кордони не можна змінювати силою.
Карпатська Україна проіснувала одну добу, а її президент помер у радянській в'язниці. Але 15 березня 1939 року Закарпаття заявило про себе як про українську державу. «Навіть короткотривале існування цієї держави стало символом національних прагнень українців жити у вільній, незалежній, соборній Україні», — так цю дату пояснює Ужгородська міська рада.
Джерела
- Енциклопедія сучасної України: Волошин Августин Іванович
- Радіо Свобода, Петро Кралюк: «Передвісник Другої світової: 85 років тому Угорщина окупувала Карпатську Україну» (14.03.2024)
- ZAXID.NET: Карпатська Україна — скільки існувала українська держава (25.03.2026)
- Суспільне Ужгород: в Ужгороді відзначили 86-ту річницю проголошення Карпатської України (15.03.2025)
- Вікіпедія: Волошин Августин Іванович
