Скарга на владу: як звертатися до Президента, міськради чи НАЗК і що робити, якщо заявникові погрожують

Історія знайома багатьом: людина пише до Києва — Президентові, у міністерство чи до Верховної Ради — про свавілля місцевого чиновника. За кілька тижнів лист повертається «для розгляду за належністю» до тієї самої районної чи міської влади, на яку скаржилися. Замість відповіді заявник отримує дзвінок, «профілактичну бесіду» або проблеми на роботі. Ця практика старша за незалежну Україну, але закон давно її забороняє. Розбираємо, які права має автор звернення, як працюють електронні петиції в громадах — зокрема в Ужгороді — і як держава захищає тих, хто повідомляє про корупцію.

Що гарантують Конституція і закон

Стаття 40 Конституції дає кожному право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, місцевого самоврядування та їхніх посадовців, «що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк». Порядок розгляду визначає закон «Про звернення громадян» № 393/96-ВР від 2 жовтня 1996 року. Він розрізняє три види звернень: пропозицію (порада чи рекомендація щодо роботи органу влади), заяву (прохання допомогти реалізувати право) і скаргу — «звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян».

Письмове звернення можна надіслати й електронною поштою чи через онлайн-форму. Кваліфікований електронний підпис для цього не потрібен, але треба вказати адресу, на яку надіслати відповідь. Анонімні звернення — без підпису й місця проживання — за цим законом не розглядаються.

Головна норма: скаргу не можна передавати тому, на кого скаржаться

Стаття 7 закону зобов'язує прийняти й розглянути кожне належно оформлене звернення і забороняє відмовляти з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність чи мову звернення. Якщо питання не належить до компетенції органу, він має за п'ять днів переслати звернення тому, хто може його вирішити, і повідомити про це автора.

Але в тій самій статті є речення, яке варто знати напам'ять: «Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються». Саме воно робить незаконною звичку «спускати» скарги вниз по вертикалі — до чиновника, якого вони стосуються.

Стаття 9 додає ще одну гарантію: «Забороняється переслідування громадян і членів їх сімей за подання звернення», зокрема за критику органів влади та посадовців. Нікого не можна й примусити підписати колективне звернення.

Строки: місяць, а не «коли дійдуть руки»

За статтею 20 звернення розглядають не довше місяця від дня надходження. Ті, що не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше 15 днів. Якщо за місяць вирішити питання неможливо, керівник органу може продовжити строк, повідомивши про це заявника, але загальний строк не може перевищувати 45 днів. Звернення громадян, які мають пільги, розглядають першочергово.

Відповідь має бути письмовою, а відмова — з посиланням на закон і поясненням мотивів (статті 15 і 19). Якщо відповідь не влаштовує або її немає взагалі, скаргу подають до органу чи посадовця вищого рівня, а коли такого немає або результат знову незадовільний — до суду (стаття 16). Скаржитися на рішення треба протягом року з дня його ухвалення, але не пізніше місяця з дня, коли людина про нього дізналася (стаття 17). Окремо Конституція (стаття 55) гарантує право звернутися до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.

Яка відповідальність за порушення

Незаконна відмова прийняти чи розглянути звернення або інше порушення закону про звернення — адміністративне правопорушення (частина сьома статті 212-3 Кодексу про адміністративні правопорушення). Посадовцю загрожує штраф від 25 до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто від 425 до 850 гривень. Сума символічна, але протокол і судова постанова лишаються в особовій історії чиновника.

Значно серйозніше — втручання в саме листування. Стаття 31 Конституції гарантує таємницю листування, а виняток може встановити лише суд. Порушення таємниці листування карається за статтею 163 Кримінального кодексу; якщо його вчинила службова особа, покарання — позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Якщо скаргу визнали обґрунтованою, орган, який ухвалив неправомірне рішення, має відшкодувати заявникові матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, — зокрема витрати на поїздки й втрачений заробіток. Моральну шкоду відшкодовують за рішенням суду (стаття 25).

Е-петиції: 25 тисяч підписів для Президента, сотні — для міста

У 2015 році закон «Про звернення громадян» доповнили статтею 23-1 про електронні петиції. Петицію до Президента, Верховної Ради чи Кабінету Міністрів розглядають, якщо за неї проголосували щонайменше 25 тисяч громадян не довше ніж за три місяці. Розгляд має відбутися невідкладно, але не пізніше десяти робочих днів, а відповідь — оприлюднена на тому самому сайті. Петиції, які не набрали підписів, розглядають як звичайні звернення.

Для петицій до місцевих рад поріг і строк збору підписів визначає статут громади, тож вони різні в кожному місті. За підрахунками руху «Чесно», оприлюдненими в квітні 2025 року, за десять років українці подали до місцевих рад близько 33,5 тисячі е-петицій. Лише 2024 року в обласних центрах на збір підписів виставили 971 петицію, і тільки 144 з них (15%) набрали потрібну кількість голосів.

Як це працює на практиці, показує Ужгород. 4 березня 2026 року мешканка міста зареєструвала петицію з вимогою скасувати рішення про розроблення детального плану території біля Ботанічної набережної — історичного центру між двома мостами з частиною Замкової гори та ботанічним садом університету. Для розгляду потрібно було 250 підписів, а за добу їх зібралося понад 370. До того ж плану вже був прикутий інтерес містян: громадські слухання в грудні 2025 року завершилися великою кількістю зауважень, а засідання погоджувальної комісії 23 лютого перенесли під тиском громадськості. Один із депутатів міськради, за повідомленнями медіа, заявляв на сесії про погрози через свою позицію щодо забудови.

20 серпня 2026 року детальний план винесли на сесію міської ради. Кілька десятків мешканців прийшли до зали з плакатами «Ні забудові», і після кількох спроб проєкт не набрав потрібної кількості голосів. Сама петиція юридично нічого не скасувала — але вона перетворила суперечку про один квартал на публічне питання, за яким стежило все місто.

Якщо йдеться про корупцію: захист викривачів

Для повідомлень про корупцію з 2020 року діє окремий механізм — розділ про викривачів у законі «Про запобігання корупції». Викривач може повідомити про порушення анонімно, має право на конфіденційність, безоплатну правову допомогу та захист трудових прав; гарантії поширюються й на його близьких. Якщо предмет корупційного злочину чи завдані державі збитки становлять від п'яти тисяч прожиткових мінімумів, викривач має право на винагороду — 10% від цієї суми, але не більше трьох тисяч мінімальних заробітних плат.

Від 6 вересня 2023 року такі повідомлення приймає Єдиний портал повідомлень викривачів Національного агентства з питань запобігання корупції. Звідти інформація надходить керівникам чи уповноваженим підрозділам організацій, а також до НАЗК, НАБУ, Національної поліції й прокуратури — тобто не лише тим, кого вона стосується.

Практичні поради

Пишіть письмово й зберігайте докази: вхідний номер, копію з відміткою канцелярії, поштове повідомлення про вручення чи скриншот електронної форми.
Скаржтеся одразу на рівень вище і прямо зазначайте: «Прошу не направляти скаргу органу, дії якого оскаржуються (стаття 7 закону «Про звернення громадян»)».
Рахуйте дні. Якщо за 30 днів (або 45 після офіційного продовження) відповіді немає — це вже підстава для скарги вище, до суду чи до омбудсмана.
Спільні проблеми вирішуйте спільно: колективне звернення чи е-петиція до міської ради важать більше, ніж поодинокі листи, а лічильник підписів бачать усі.
Фіксуйте тиск. Погрози, «бесіди» й зникле листування — привід для заяви до поліції; у разі втручання в кореспонденцію йдеться про злочин за статтею 163 Кримінального кодексу.
Корупцію повідомляйте через портал викривачів — там можна залишитися анонімним, а повідомлення бачать антикорупційні органи.

За три десятиліття інструментів стало більше: паперовий лист, який легко загубити в канцелярії, доповнили публічні петиції з відкритим лічильником голосів і захищені канали для викривачів. Найкращим захистом заявника від тиску залишається розголос — коли про звернення знає не лише адресат.