Субсидії по-новому

         Замість передісторії. Листопад 2013-го: тодійшній прем”єр-міністр Микола Азаров отримує лист від міжнародного валютного фонду, де кредитори окреслюють умови для подальшої співпраці з Україною, серед яких – підвищення тарифів на газ і опалення для громадян  щонайменше на 40 відсотків. Уряд не погоджується на вимоги західних партнерів, зокрема через те, що МВФ пропонує замалу позику… А вже за три з лишком місяці пост-революційна більшість в коаліційній угоді серед іншого передбачає: поступово ліквідувати перехресне субсидування, а при доведенні комунальних платежів до економічно обгрунтованого рівня запровадити адресні дотації для найуразливіших верств населення. Вказуються і терміни: 2015-2017. І ось вже березень 2019-го. Окружний адміністративний суд Києва скасовує урядову постанову, датовану 2016-м, яка дала поштовх серії тарифних підйомів. Дуже показовий момент: Феміда задовольняє позов однієї з кандидаток у президенти: іншими словами: підписантка коаліційної домовленості виграє справу проти своїх вчорашніх соратників, які теж візували документ. Іще одна примітна деталь: люди у мантіях “забракували” постанову Кабміну не з огляду на неправомірність рішення про встановлення вищої планки на блакитне паливо, а на процедурні помилки: центральна виконавча влада не погодила документ з низкою відомств, а також порушила порядок оприлюднення постанови. Експерти зазначають:  по-перше, команда Гройсмана однозначно оскаржуватиме судову ухвалу, по-друге, опустити цифри у платіжках до рівня трирічної давнини – послуговуючись одним лише цим рішенням суду – практично неможливо. Ой, якби ж то не вибори…

        І чи не з виборчою кампанією пов”зують запуск процесу монетизації субсидії? Ще раз повернемося до коаліційної угоди-2014: персональними субсидіями замислювалося закрити потребу усіх співвітчизників до кінця 2017-го.

      Отже, на дворі – 2019-й. Українців вже починають виснажувати не тільки безкінечні здорожчання комуналки, а й постійні зміни при нарахуванні фінансової допомоги. Хоча, все зрозуміло: чим більше держава дає, тим прискіпливіше вона прагне контролювати. Згадайте, як попервах народ не квапився бігти за оформленням субсидій. Складно, довго, заплутано, нервово, і все це на тлі чуток про те, що рано чи пізно отримане доведеться повернути. Коли цей стереотип нарешті зламався, а усі блага побуту почали вдаряти по родинному бюджету, українці нарешті вирушили походом до ЖЕКів. Відтоді й бере свій початок ланцюг переформатування правил і вимог по відношенню до субсидіантів. Левова “партія” пошукачів допомоги відпадала ще не стадії заповнення документації. Хтось щось забував, хтось переплутував, а комусь зійти з субсидіальної дистанції “допомагав” працедавець, вписуючи у довідки про заробіток не чисту виплату “на руки”, а нарахування з невирахуваними податками. Почасти похибка при заповненні паперів у якихось 3 гривні ставала повноцінною підставою для того, аби людині відмовили у субсидії. Пригадується, як ще в перший рік президентства Януковича, до помешкань малозабезпечених навідувалися соціальні інспектори: ненав”язливо опитували пенсіонера, як йому кепсько живеться, а поки слухали, прискіпливо оглядали квартиру: чи бува євроремонт не зроблений, чи сама оселя раптом не видається аж надто сучасною. Багато хто такого приниження не міг стерпіти і банально забирав заяву, а соцслужби тоді й угледіли перші – навіть не махінації і не маніпуляції, невинні спроби “прибіднитися”:

діти за кордоном на заробітках, а батьки звертаються за субсидією на загальну площу житла.

Один з чиновників навіть заявив:  “Але ж це житло буде належати дітям, то чому не вони повинні турбуватись про своїх батьків, а держава?”

      Друге – масове – пришестя соцінспекторів – припало на 2016-й, і як і минулого разу, було пов”язане зі зростанням комунальних тарифів і, як наслідок, новою хвилею претендентів на дотацію. Акцент зробили на неповноті заповнення декларацій. В цьому контексті вималювалися дві категорії “брехунів”: ті, хто свідомо приховав доходи ( і, як засвідчив досвід, таких покарати було майже неможливо, бо зарплату в конверті ніякий “соц” не обрахує),  і ті, хто звертався за субсидією, не надаючи значення дрібницям. Один з ілюстративних випадків: старенький дідусь здавав в оренду гараж від давно проданої машини – залишився без матеріальної підмоги. А ось в іншому випадку – мешканку Луцька – зобов”язали повернути державі понад 33 тисячі: частково – субсидія, частково – допомога малозабезпечній сім”ї, а все через те, що в декларацію пані “забула” вписати “зайвий” будиночок у більш, ніж сотню квадратів…

         На черзі – ймовірний третій прихід соціальних наглядачів. До Верховної Ради дістався законопроект “Про верифікацію і моніторинг соціальних виплат”. Саме дістався, бо з одного боку вулиці Грушевського на інший він повз цілих півроку. Зрештою міністерство фінансів, яке його напрацьовувало, подало у парламент у сирому вигляді, не спромігшись до ладу адаптувати до інших норм законодавства. Суть в тому, що Конституційний суд торік визнав неконституційними деякі положення бюджетного кодексу, за якими мінфін отримував право доступу до інформації, яка містить персональні дані. У відомстві заявили, що визнають верховенство права. Але водночас посадовці переконували, що в процесі верифікації персональні відомості як такі не використовуються. Хай там як, а кабінет міністрів не міг не підтримати колег з мінфіну і вже затверджений усім складом уряду проект постає на розсуд народних обранців.  І тут-то знову передвиборчий підтекст, утім, і без нього вистачає нюанасів. Документ депутати почали “рубати” ще на комітетській стадії. Комітет соціальної політики вже адресував на інший бік Грушевського купу зауважень. Один лише пенсійний фонд вказав на цілу низку неврегульованих пунктів, як то наявність некоректних даних в держреєстрах або їхня відсутність. Наприклад, реєстрація смерті за межами України чи в окупованих районах Донбасу. У цілому ж в комітеті запанувала думка про те, що уряд намагається використати ручний режим перевірок, закріпивши їх правомірність підзаконними актами, тож грунтовно над законом ніхто й не працював…

        А ось власне новації, які мінфін пропонує впровадити. На кожного отримувача субсидій – в разі ухвалення законопроекту – чекає три серії перевірок: перша – на етапі звернення за держдопомогою, друга – в період отримання виплат, третя – так звана – ретроспективна: за три останні роки отримання виплат. При цьому кабмін прагне внести в єдиний реєстр додаткові дані: фактичне місце проживання, унікальний номер, який дозволить контролювати перетин кордону, а, значить, усіх заробітчан. А на додачу – банківські операції. Стоп! Невже це не слова міністра соціальної політики Андрія Реви, сказані у жовтні минулого року: “Ні депозити в банку, ні відсотки від них, ні кешбек не впливають на розрахунок розміру субсидії”.

         Законопроект “Про верифікацію та моніторинг соціальних виплат” не визначає категорії громадян, які потраплять в поле зору перевіряльників. Порушників вираховуватимуть шляхом збору різноманітних даних, які стікатимуться до єдиної платформи. І тут все зводиться до вищезгаданого “ні” від Конституційного суду. Правники, юристи, адвокати одностайні: кабмін пропонує Раді затвердити те, що не пройшло крізь горнило відсіювання на невідповідність основному закону. Може це знову фактор виборів: парламент цілком здатен прийняти таке напрацювання, яке з часом Феміда визнає неправомірним. За порівняннями далеко ходити не доводиться: стаття про незаконне збагачення, яку КС визнав неконституційною, перекреслила всю попередню роботу антикорупційних органів. А це, вибачте, неабиякі гроші платників податків, які пішли на зарплати слідчих, аналітиків, агентів…

            Верифікація виплат – тренд у багатьох країнах Європи. Утім експерти наводять красномовну статистику українських реалій: майже упродовж року мінфін видав більше 7 мільйонів рекомендацій, завдяки чому до держбюджету повернулося 50 мільйонів гривень. Коефіцієнт корисної дії на одну рекомендацію – 7 гривень. На додачу: у столиці субсидію отримує 200 тисяч осіб. За останній час дотацій позбавили… 5-тьох людей.

          І ще. Не знаходячи правових механізмів відшукати справжніх шахраїв, різні уряди придумували різні канали “сарафанного радіо”. Можна було “здати” спритного “Паніковського”, зателефонувавши на гарячу лінію… Можна було прочитати дані про отримувачів субсидій просто в під”їзді. А нині… А нині, зайшовши на сайт  https://subsidii.ioc.gov.ua, легко вичислити практично будь-кого. Можна не знати навіть прізвище людини, достатньо адреси. Дві хвилини, і ви знатимете, який обсяг дотацій у вашого сусіда, який працює у солідній компанії на високій посаді, має кілька маєтків і їздить на престижному авто. Така база даних – роздолля як для “небайдужих” громадян, так і для потенційно гучних журналістських розслідувань (варто лише натрапити на квартиру будь-кого з політиків). Так і для… квартирних злодіїв. Принаймні, останнім легше обирати жертву. І чи не знов-таки та сама інформаційна скриня, яку Конституційний суд велів раз і назавжди закопати?.. Чи це все виборчий процес знову навіює на такі дивні припущення… “Нафтогаз” же зміг угледіти політичний підтекст у тому, що платіжки за лютий до нас ще не надійшли, звинувативши облгази у саботажі монетизування субсидій… Адже лише 340 гривень боргу за комуналку і все – допомоги вас позбавлять. Чи то ще буде: на травень уряд запланував чергове підвищення цін за комірне. І на цьому тлі несподівана заява глави “Нафтогазу” Андрія Коболєва, який постійно і впевнено заявляв, що передумов для зниження цін на газ немає. І ось раптом очільник НАКу прозрів: можна, каже,  зменшити вартість. В Україні, мовляв, вже достатньо гравців ринку, що вільно купують блакитне паливо за кордоном і така конкуренція неодмінно позначається на розцінках. Може знову справа у виборах, подумаєте ви? Ймовірно, але не тільки в президентських. У Коболєва закінчується контракт і не факт, що він не хотів би його продовжити, залишитися в такому м”якому, теплому,  зручному кріслі… А як там, поміж іншим, справи в Національній комісії регулювання енергетики і комунальних послуг? НКРЕКП заходилася перевіряти облгази на предмет доплат, яких не повинно було бути у платіжках. Але місяць тому сама Комісія опинилися в центрі уваги НАБУ. Ні, не в центрі, а в епіцентрі. Оскільки рішеннями НКРЕКП слідчі зайнялися ще 2016-го. А у лютому 2019-го діло дійшло до обшуків: детективи підозрюють: екс-голова Дмитро Вовк та члени комісії, використовуючи службовий стан і діючи в інтересах генеруючих енергокомпаній, зумисно, з метою створення надвеликих прибутків для теплоелектростанцій, створили необгрунтовану формулу на основі “Роттердам +”… Але це – вже геть інша історія… Якби ж, звісно, не вибори…