Звернення голови політичної партії “ТРИБУНАЛ” з нагоди Дня Соборності України

Ми, українці, маємо двох велетнів духу, які словом об’єднали весь наш народ.

Перший – це Тарас Шевченко, котрий звернувся зі своєрідною духовною програмою до предків, сучасників і прийдешніх земляків по всьому світу: «І мертвим, і живим, і ненародженим…!».

Другий – це Павло Чубинський, автор вірша «Ще не вмерла Україна», що став гімном українців на всій планеті.

У ньому не тільки стверджувалося про невмирущість народу, ай лунав заклик єднатися та відстоювати себе й свою Богом дану землю: “Станем, браття, в бій кривавий…,” “…в ріднім краю панувати не дамо нікому!”.

22 січня ми відзначаємо День Соборності України – свято, що означає проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки та Західної Української Народної Республіки, що відбулося цього дня 1919 року на Софійській площі в м. Києві.

Зараз, більше двох десятків років Незалежності, проблема соборності України є, на жаль, не менш актуальною – тотальна зневіра та розбрат серед людей може знову привести наш народ на край безодні.

Що буде з нами, що буде з країною, якщо надалі ми мовчки спостерігатимемо, як купка зажерливих клептократів нахабно і безсоромно обкрадають державу та залишають її на поталу східному агресору.

Інвестиції не впускають на законодавчому рівні…. (вони просто не захищені!).

Правоохоронні органи не розуміють, що творять, тому безлад і зневіра опановує громадян, платників податків.

Але ж держава – це ми з вами. Це ми з вами ризикуємо втратити все, і навіть Батьківщину. Це нас з вами вони змушують вести жебрацьке життя, розповідаючи при цьому про якесь «покращення»!

Чи можливе якесь «покращення» бути взагалі, якщо навіть обіцяне підвищення мінімальної зарплатні, яке ще тільки планують виплачувати, вже зараз з’їла інфляція…

І нехай влада настирливо сповіщає, що «норма шоколаду збільшилася вдвоє», як у романі Джорджа Орвелла «1984», рядовим громадянам від того не легше. Бо напередодні вона була вдвоє зменшена! Але про це ніхто не згадує, всі удавано радіють «покращенням».

Хто б міг подумати, що твір, написаний англійцем у сорокових роках минулого століття, стане ілюстрацією нашого сьогодення?! Майстерно змальоване у романі суспільство забуття – реальне віддзеркалення нашого з вами щоденного життя.

Влада настирливо намагається примусити нас забути такі, здавалося б, незабутні речі, як ідеали Майдану займаючись відвертим злодійством на усіх щаблях владної драбини.

МАЙДАН! Це поняття – наче дзвін для справжніх патріотів України. Адже і до тепер жодного вироку не винесено по справі розстрілу Майдану, не надано ходу жодній із гучних справ тих, хто був причетний до розв’язання війни на Донбасі, котра досі сором’язливо називається “АТО”…

На Рівненщині лютує інша, так звана, «бурштинова війна», а по всій країні “прихватизовуються” та нищаться, або ж переходять з рук у руки великі підприємства, добиваючи і без того слабку державну економіку.

Ціна на газ перейшла усі межі реальності. Влада наче чекає – ми звикнемо до нових тарифів і до нового зубожіння, чи піднімемося, і тоді вона “наведе лад” там, де його треба було навести ще позавчора!

Що ж робити, як привернути увагу тих, хто при владі? Відповіді на це питання може вже і не існує. Влада настільки віддалилася від суспільства, що ані достукатись, ані докричатися до неї сьогодні майже неможливо.

Єдиний вихід – це зміна виборчої системи в країні та поступова зміна системи правління на автоматизовані системи. Про це говорять вчені, про це говорять прості люди вже 20 років, але всі ці двадцять років ми спостерігаємо не що інше, як публічні спроби щось там злегка зламати, зробити вигляд реформ, але щоб не занадто.

Автоматизовані системи правління державою вже давно готові до введення, але владі краще ручне. Адже тоді можна викручувати руки бізнесу, громадянам: “Хочу – пущу “машину”, не хочу – не пущу, забажаю – дам довідку, не забажаю – не дам довідку…” А ви там, зверху, шукаєте – де корупція? Та вона там, біля вас! Саме зверху…

Передові держави світу давно вже живуть у режимі автоматизованої системі правління міністерствами та відомствами, правових структур держави. І там корупція не є можливою.

Визнаючи усю складність зовнішніх та внутрішніх викликів, політична партія «ТРИБУНАЛ» рішуче виступає за зміну існуючої системи правління в державі. Хто з цим не згоден, може іти та не заважати будувати вільну, багату, незалежну державу, заможний український народ. Але виключно у мирний спосіб.

Ми відкриті до співпраці та коаліції з політичними силами, які не сплюндрували себе хабарництвом і політичними скандалами. Ми прагнемо вивести на політичну арену нових людей, які не мають і ніколи не мали “владних” звичок, яким не до вподоби ця ганебна горезвісна система: “ти – мені, я – тобі”. При владі мають бути люди, які є спеціалістами високого класу, яким притаманний високий патріотизм, які вміють та бажають працювати на благо України.

Саме це має стати запорукою виживання суспільства, майбутнього процвітання нації.

Ідея сильної, єдиної держави повинна стати нашою єдиною національною ідеєю. Такої, про яку мріяли українці у далекому тепер 1919 році.

З поклоном до українського народу, Олександр Семенко

Наверх