Військова прокуратура Південного регіону України займається антиконституційною діяльністю

Військова прокуратура Південного регіону України займається антиконституційною діяльністю


Лист-звернення адвоката Іллі Бондара, далі – мовою оригіналу:

Дорогие друзья!

Те из вас, кто даст себе труд дочитать до конца приведенный ниже документ, узнают, что военная прокуратура Южного региона Украины занимается антиконституционной деятельностью, направленной на воспрепятствование нормальной работе украинского оборонного предприятия – Павлоградского химического завода.

Антиконституционность этой деятельности заключается в том, что упомянутый выше орган государственной власти, не будучи уполномоченным расследовать уголовные дела действующим уголовно – процессуальным законом, тем не менее расследует их, в нарушение ст. 19 Конституции Украины, в которой говорится, что все государственные органы обязаны действовать строго в пределах своей компетенции.

Только по одной этой причине все результаты следствия заведомо для военных прокуроров являются незаконными. Тем не менее, на процессуальные ходатайства о прекращении этой деятельности военные прокуроры не реагируют, в связи с чем пришлось заявить им отвод, в котором и обосновываются указанные выше выводы.

Из публикаций на ФБ мне известно, что военная прокуратура вообще, а не только Южного региона Украины, широко практикует упомянутую выше антиконституционную деятельность, что создает отдельную, дополнительную, помимо всех прочих, известных вам, угрозу конституционному строю и национальной безопасности нашей страны.

Поэтому я надеюсь, что этот пост привлечет внимание тех, кто по долгу службы призван защищать конституционный строй и национальную безопасность Украины, и они сделают соответствующие выводы, а также всех сознательных граждан Украины, которые помогут им сделать эти выводы.

Что же касается существа подозрения, предъявленного коммерческому директору ПХЗ Кирилову В.Н., то оно не имеет непосредственного отношения к упомянутой выше проблеме государственного масштаба.

Тем не менее, чтобы читатель мог составить объективное представление об упомянутой выше деятельности военных прокуроров, изложу суть этого подозрения без комментариев.

Кирилов В.Н. подозревается в том, что он, по предварительному сговору с неустановленными лицами(!), организовал продажу продукции ПХЗ не конечному потребителю этой продукции, а фирме – посреднику, причинив тем самым материальный ущерб государственному предприятию на сумму, которую ПХЗ мог бы дополнительно выручить в случае реализации товара конечному потребителю.

Свое вмешательство в хозяйственную деятельность упомянутого выше предприятия военные прокуроры объясняют тем, что они осуществляют надзор за “военным заводом”.

Проблема, однако же, в том, что согласно ст. 2 Закона Украины “О прокуратуре” в функции прокуратуры не входит надзор ни за военными предприятиями, ни за гражданскими, ни за какими бы то ни было еще…

Слідчому судді Приморського районного суду м. Одеси

адвоката Бондаря Іллі Леонідовича

в інтересах Кирилова Валерія Миколайовича
підозрюваного за ст.ст. ч.2ст.28 – ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 28 – ч.1 ст. 263 КК України

в кримінальному провадженні
ЄРДР № 42016040010000006
від 11 січня 2016р.

ЗАЯВА ПРО ВІДВІД
усіх слідчих та прокурорів у вищенаведеному кримінальному провадженні, а саме: слідчих вищенаведеної військової прокуратури Слободянюка В.Ю., Фуштея І.М., Спиці О.М., Кальчева В.В., Шута В.О., Кричкова В.С., військового прокурора Південного регіону України Яновського М.В., його заступника Є. Нетужилова, прокурорів цієї ж прокуратури Ярого С.О. Верцімаги М.О., Курсова О.В., Чорного О.Д., військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Коцюби С.А., його заступника Орешка С.І., прокурорів військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Чиніна Д.Ю., Журенкова Є.В., Киричка О.В., Курача Д.О., Кравченка М.В., Баклана В.В. та Семенча А.І.



1. ОБҐРУНТУВАННЯ ВІДВОДУ СЛІДЧИХ

Слідчими військової прокуратури Південного регіону України під наглядом згаданих вище військових прокурорів здійснюється кримінальне провадження ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р.

Під час досудового розслідування в цьому провадженні усі вони – слідчі – допустили брутальне порушення кримінального процесуального закону, яке є обставиною, яка викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості цих осіб, що є підставою для їх відводу згідно пункту 3 частини 1 статті 77 КПК України.

Порушення процесуального закону з боку слідчих військової прокуратури Слободянюка В.Ю., Фуштея І.М., Спиці О.М., Кальчева В.В., Шута В.О., Кричкова В.С., які безумовно свідчать про їх упередженість у вищенаведеній справі є той факт, що вони здійснюють згадане вище слідство, не маючи на те права, передбаченого законом.

Так, пункт 17 статті 3 КПК України, яка надає офіційне тлумачення терміну «слідчий» в розумінні цього Кодексу, передбачає виключний перелік осіб, які уповноважені цим Кодексом здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, та іменуються в ньому «слідчими»: службові особи органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу державного бюро розслідувань, підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України.

Згаданий вище виключний перелік осіб, уповноважених здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, конкретизується в ст. 216 КПК України, яка визначає, яким саме службовим особам яких саме органів, вказаним в пункті 17 статті 3 КПК України, підслідні ті чи інші кримінальні правопорушення.

Слідчі органів прокуратури, зокрема – військової – не вказані як особи, уповноважені проводити розслідування кримінальних правопорушень: ані в пункті 17 статті 3 КПК України, ані в ст. 216 КПК України. Отже, вони не є такими особами та не є слідчими в розумінні КПК України, хоча їхня посада і зветься «слідчий військової прокуратури».

Цей, останній, факт підтверджується двома виключеннями із вищенаведеного правила, передбаченими пунктами 1 та 2 Розділу Х («Перехідні положення») та абзацами 2,3 пункту 1 Розділу Х «Прикінцеві положення» нині діючого КПК України 2012р.

Згідно цим перехідним нормам, слідчі органів прокуратури, які були слідчими в розумінні КПК України 1961р., що діяв в України до 2012р. (пункт 7 частини 1 статті 32 КПК 1961р.), та мали підслідність, яка визначалася частиною 1 ст. 112 того Кодексу, після введення в дію КПК України 2012р. здійснюють повноваження щодо досудового розслідування злочинів, які, відповідно до нового Кодексу 2012р. входять в компетенцію органів, які не були передбачені КПК України 1961р. та не існували в той час: Національного бюро розслідувань та Національного антикорупційного бюро України, – до початку роботи цих органів.

Цими ж перехідними нормами визначено, що згадані вище кримінальні провадження, розпочаті слідчими органів прокуратури до початку роботи НБР та НАБУ, продовжують здійснюватися слідчими органів прокуратури, які в цих випадках користуються повноваженнями слідчих, визначеними нині діючим КПК України 2012р.

З огляду на вищенаведене, слідчі військової прокуратури могли би здійснювати досудове розслідування кримінального провадження ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р. виключно за наявності наступних необхідних умов: а) якщо це кримінальне провадження відноситься до компетенції НБР або НАБУ; б) якщо це провадження було розпочато до початку роботи того з цих органів, до компетенції якого відноситься розслідування цього кримінального провадження (НАБУ або НБР).

Але кримінальне провадження ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р. не може відноситись до компетенції НБР, оскільки до неї відносяться лише справи про злочини, вчинені вищими посадовими особами державної влади, про що в даному випадку не йдеться.

Що ж до НАБУ, то якщо кримінальне провадження ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р. і відноситься до його компетенції згідно частини 5 статті 216 КПК України, то це провадження було розпочате після початку роботи цього органу, яке відбулось 04 грудня 2015р., коли детективами НАБУ були внесені до ЄРДР перші справи. Це підтверджується матеріалами з офіційного сайту НАБУ.
https://nabu.gov.ua/novyny/detektyvy-nabu-vnesly-pershi-try-spravy-do-yerdr

Таким чином, слідчі військової прокуратури не мали права жодного дня здійснювати слідство в кримінальному провадженні ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р., оскільки на момент, коли вони приступили до цього слідства, вони не були слідчими в розумінні нині діючого КПК України та не могли, згідно цього Кодексу, користуватися повноваженнями слідчого згідно пунктів 1 та 2 Розділу Х («Перехідні положення»), абзаців 2,3 пункту 1 Розділу Х «Прикінцеві положення» нині діючого КПК України 2012р.

Вони не мають цього права і зараз, як і зараз не можуть користуватися повноваженнями слідчого в цій справі.

Слідчі військової прокуратури Слободянюк В.Ю., Фуштей І.М., Спиця О.М., Кальчев В.В., Шут В.О., та Кричков В.С., будучи досвідченими юристами, про що свідчать їхні високі посади та звання, не могли не знати про вказані вище обставини.

Вони не могли не знати також, що згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, яким, зокрема, є військова прокуратура, та її посадові особи, якими, зокрема, вони є, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, але й наразі продовжують свою антиконституційну діяльність щодо розслідування кримінального провадження ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р.

Можливі посилання з боку вказаних вище слідчих на вказівки з боку керівництва – вищенаведених військових прокурорів – не може служити їм виправданням, оскільки згідно тієї ж ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Отже – вони не були зобов’язані та більше того – не мали права виконувати такі вказівки.

2. ОБҐРУНТУВАННЯ ВІДВОДУ ПРОКУРОРІВ

Військовий прокурор Південного регіону України Яновський М.В., його заступник Нетужилов Є.В., прокурори цієї ж прокуратури Ярий С.О., Верцімага М.О., Курсов О.В., Чорний О.Д., військовий прокурор Дніпропетровського гарнізону Коцюба С.А., його заступник Орешка С.І., прокурор військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Чиніна Д.Ю., Журенков Є.В., Киричко О.В., Курач Д.О., Кравченко М.В., Баклан В.В. та Семенч А.І., також допустили брутальне порушення кримінального процесуального закону, яке є обставиною, яка викликає обґрунтовані сумніви в неупередженості цих осіб, що є підставою для їх відводу згідно пункту 3 частини 1 статті 77 КПК України.

Так, будучи обізнаними про обставини, вказані в розділі 1 цієї заяви, а саме – про те, що слідчі військової прокуратури не мали права жодного дня здійснювати слідство в кримінальному провадженні ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р., та не мають цього права і зараз, згадані вище прокурори, всупереч ст.ст. 8, 19 Конституції України та наведеним вище нормам нині діючого КПК України, та в порушення статті 32 нині діючого КПК України 2012р., яка зобов’язує їх здійснювати належний нагляд за законністю слідства у вищенаведеному кримінальному провадженні, до цього часу не зупинили згадане вище порушення закону, а навпаки – ініціювали та підтримують його.

Вищенаведений факт підтверджується такими об’єктивними доказами.

Своєю постановою від 18 жовтня 2016р. «Про визначення группи слідчих у кримінальному провадженні» Заступник Військового прокурора Південного регіону України Нетужилов Є.В. доручив розслідування кримінального провадженні ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р. вказаним вище слідчим військової прокуратури. Отже, прокурор Нетужилов Є.В. обізнано доручив ведення згаданого вище слідства особам, які заздалегідь для нього не мають права його здійснювати.

Прокурору Верцімазі О.М., який є старшим групи прокурорів, створеної постановою згаданого вище прокурора Нетужилова Є.В. від 18 жовтня 2016р. для здійснення нагляду за розслідуванням кримінального провадженні ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р., я особисто письмово вказав на вищенаведене порушення закону в протоколі про оголошення Кирилову В.М. про підозру 26.10.2016р., одначе він до цього часу ніяк не відреагував на це.

Окрім того, ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09.11.2016р. щодо кримінального провадження ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р. встановлено, що прокурор Курсов О.В. заявив в цьому судовому засіданні апеляційного суду, що «кримінальне правопорушення було вчинено на підприємствах, які підлягають нагляду військової прокуратури, а тому, до визначення прокурором підслідності(!), досудове слідство здійснює слідчий військової прокуратури».

Отже, прокурор Курсов О.В. визнав в суді, що кримінальне провадження ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р. не підслідне слідчим військової прокуратури, але увів апеляційний суд в оману, заявивши, що вони мають право розслідувати цю справу до того часу, поки прокурор (тобто – він сам) не визначить його законну підслідність.

При цьому він увів суд в оману і в частині повноважень органів військової прокуратури здійснювати нагляд за будь якими підприємствами, зокрема – Державним підприємством «Науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод», про яке йде мова. Насправді нагляд з боку будь якої прокуратури, зокрема, й військової, за вищенаведеним та будь якими іншими підприємствами не передбачений ані ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», яка містить вичерпний перелік функцій прокуратури, ані будь яким іншим законодавством України.

Таким чином, прокурор Курсов О.В., діючи в суді від імені усіх вказаних вище прокурорів, офіційно підтвердив, що згадане вище кримінальне провадження розслідується слідчими військової прокуратури з вигаданих підстав, не передбачених законом, та це буде продовжуватися до того часу, поки він та вищенаведені прокурори будуть вважати це за доцільне.

Таку ж заздалегідь для нього хибну позицію прокурор Курсов О.В. виклав і в своїй постанові від 11 листопада 2016р. про відмову в задоволенні клопотання Кирилова В.В.

Окрім того, Військовий прокурор Південного регіону України Яновський М.В., в порушення ст. 220 КПК України, до цього часу не розглянув моє клопотання № 15/11/2016р. від 15.11.2016р., яке було отримано ним 16.11.2016р., про закриття кримінального провадження ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р. від 15.11.2016р. саме з вищенаведених мотивів: через розслідування цієї кримінальної справи неналежними особами, що робить результати цього розслідування нікчемними.

Отже, усі мої спроби домогтися поновлення законності в кримінальному провадженні ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р. від 15.11.2016р. шляхом процесуальних звернень до відповідних прокурорів виявилися марними, що переконало мене в явній упередженості усіх осіб, які причетні до розслідування цього кримінального провадження та до прокурорського нагляду за цим розслідуванням.

На підставі вищенаведеного, керуючись частиною 4 ст. 46, пунктом 13 частини 3 ст. 42, пунктом 3 частини 1 статті 77, ст. 80 КПК України, –

ПРОШУ:

Відвести усіх слідчих та прокурорів в кримінальному провадженні ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р. а саме: слідчих вищенаведеної військової прокуратури Слободянюка В.Ю., Фуштея І.М., Спиці О.М., Кальчева В.В., Шута В.О., Кричкова В.С. – від розслідування згаданого вище кримінального провадження; Військового прокурора Південного регіону України Яновського М.В., його заступника Нетужилова Є.В., прокурорів цієї ж прокуратури Ярого С.О., Верцімаги М.О., Курсова О.В., Чорного О.Д., військового прокурора Дніпропетровського гарнізону Коцюби С.А., його заступника Орешка С.І., прокурорів військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Чиніна Д.Ю., Журенкова Є.В., Киричка О.В., Курача Д.О., Кравченка М.В., Баклана В.В. та Семенча А.І.- від процесуального керівництва та нагляду за вищенаведеним кримінальним провадженням.



Додаток:

1. Копія витягу з ЄРДР.

2. Копія постанови Нетужилова Є.В. про зміну групи прокурорів від 1 8 жовтня 2016р.

3. Копія постанови Нетужилова Є.В. про визначення групи слідчих в кримінальному провадженні.

4. Копія Ухвали апеляційного суду Одеської області від 09.11.2016р.

5. Копія постанови прокурора Курсова О.В. про відмову в задоволенні клопотання Кирилова В.В.

6. Копія мого клопотання № 15/11/2016р. від 15.11.2016р. Військовому прокурору Південного регіону України Яновському М.В. про закриття кримінального провадження ЄРДР № 42016040010000006 від 11 січня 2016р.

7. Копія квитанції про отримання Військовою прокуратурою Південного регіону України мого клопотання № 15/11/2016р. від 15.11.2016р.

8. Ордер адвоката.

9. Копія адвокатського свідоцтва.

10. Копія договору з Кириловим В.М.

Адвокат І.Л. Бондар

Наверх