Сенсаційна заява Анатолія Льовіна у Херсоні

 

Заява Анатолія Льовіна у Херсоні

Політичними скандалами південь України вже давно і не здивувати, і не налякати. Щоправда, першість у цьому  поки що тримає “Південна Пальміра”, але і Херсон, як з’ясувалося, “задніх не пасе”. У цьому мали нагоду достатньо переконатися учасники спільної виїзної наради представників міжфракційного депутатського об’єднання “Депутатський контроль” та чиновників Херсонської обласної державної адміністрації. Зрозуміло ті, хто бажав думати, чи вже давно про те знав, або навіть брав у протиправних діях чи бездіяльності відповідну участь. А те, що такі у залі були, у тому можна було не сумніватися…

У Херсонській області існує та функціонує організоване злочинне угруповування з керівників та посадовців владних структур, котрі за своїми посадовими обов’язками  повинні у першу чергу захищати закон.

Саме так заявив нещодавно в Херсоні під час  згаданої наради колишній народний депутат України, а нині генеральний директор концерну “Титан” Анатолій Льовін. Після чого представив присутнім ряд беззаперечних доказів, які вагомо підкріпили та суттєво підтвердили його заяву.

 Що ж розповів Анатолій Іванович? Просто декілька реальних історій, що мали місце на теренах славної Херсонщини, та висвітив участь у них поважних осіб, що посідали чи поки ще посідають високі посади у владних структурах області. І  не тільки області, але і значно вище.

Вагомо та знаково те, що Льовін не став “наводити тінь на плетінь” та “мутити воду”, як це обережно роблять деякі чиновники та народні обранці. Тобто казати щось таке на кшталт відомої міліцейської пісеньки  радянських часів – “…кое-кто у нас порой чесно жить не хочет…”, а почав без вагань називати посади та прізвища. А ось саме такого повороту явно ніхто не очікував.

читати далі

сгорнути

Просто трапилося те, що вже давно було очікувано. Бо наболіло. Льовіна місцеві херсонські можновладці брутально “дістали” своїм нехтуванням Закону. І це цілком зрозуміло, якщо увійти до суті  справи, що триває вже п’ять років. Але про це трохи далі.

Як відомо, в Україні останнім часом поширилася безкомпромісна боротьба з корупцією. Дійшло до того, що наша держава з минулого року за рейтингом сприйняття корупції набрала 27 балів зі 100 можливих. Правда, варто зауважити, що у минулому році Україна мала… 26 балів. Якось повільно просування  до світлого майбутнього відбувається. Воно й зрозуміло, якщо придивитися, що у державі реально коїться.

Саме від Льовіна народними депутатами, членами міжфракційного об”єднання “Депутатський контроль” була отримана вельми цікава інформація щодо корупційної діяльності, а скоріше — службової бездіяльності деяких чиновних осіб Херсонської прокуратури. І не тільки…  Тобто саме тієї державної установи, котра за своїм статусом у першу чергу повинна контролювати виконання діючих законів.

Що ж трапилось? Протягом  трьох років колишній голова Херсонської держадміністрації М.М.Костяк вчиняв тиск на керівника концерну “Титан” Льовіна А.І. з метою примусити того вчинити дії майнового характеру. А кажучи просто — використовуючи своє службове становище, проводив дії, що підпадають під відповідні статті закону про корупцію. Крім того, чиновник зробив усе, щоб впертому генеральному директорові життя медом не казалось. Аж до порушення кримінального провадження.  «Костяк «віджимав» Херсонський аеропорт, та з цією метою тиснув на мене, використовуючи  злочинні методи. Справу на Костяка порушили після мого повернення з еміграції»., — згадує Льовін. Рішучість та безкомпромісність коштувала йому трьох років політичної еміграції.

Нещодавно, після виграшу Льовіним більше п’ятдесяти (!) судів херсонська прокуратура вимушена була визнати, що “… немає сумніву щодо невинності Льовіна перед законом”. Справа, що була порушена проти нього ще у 2011 році, закрита. П’ять років та п’ятдесят судів — не забагато для того, щоб визнати очевидне?! 

 

Після певних заяв з високих трибун щодо рішучої боротьби з проявами корупції на усіх рівнях  потерпілий від тепер вже колишнього голови облдержадміністрації Анатолій Льовін зібрав усі необхідні документи та звернувся до “відповідних органів”.

За наявною інформацією на виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва Генеральною Прокуратурою України 13.08.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відповідні відомості та відкрито кримінальне провадження за фактами вимагання, зловживання владою та втручання у діяльність судових органів колишнім головою Херсонської області, передбачених відповідними статтями Кримінального Кодексу України. А здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні було доручено прокуратурі Херсонської області, за місцем протиправних дій.

Що було далі, цілком зрозуміло. Кажуть, що не буває колишніх офіцерів. Мабуть так само не буває колишніх губернаторів. Справу для виду трошки потримали у прокуратурі, та й закрили.

Проте Льовін здаватися не бажав, і діяв рішуче. Трохи згодом ухвалою слідчого судді Комсомольского районного суду міста Херсона постанову про закриття кримінального провадження було скасовано. І всі матеріали та відомості досудового розслідування були передані для подальшої обробки до слідчого відділу Миколаївської області. Котра, як відомо, сусідствує з Херсонською.

Мабуть слідчі Миколаївської прокуратури так само хотіли займатися цією справою, як і слідчі Херсонської. Дві прокуратури грали у своєрідний футбол, де обоє воріт були “своїми”.  Результатом коротких роздумів миколаївських юристів було направлення документів… назад, до Херсонської прокуратури.

Настала патова ситуація, коли матеріали знаходилися у прокуратурі, але ніяких дій по цій справі до цього часу не відбувалось. Неможливо? Може, але десь. Там, за кордонами, морями та океанами. А у нас — будь ласка. І хай там політики, депутати та керівники держави волають про якусь там боротьбу з корупцією. Своя сорочка ближча до тіла, та й начальник, хоч і колишній — теж поруч.

Невідомо, скільки б часу ця справа лежала у прокурорських “довгих шухлядах” чи “під сукном”. Мабуть довго. Проте не цього разу.

Ознайомившись з цією, по суті повсюдною в наш час  справою, депутати об’єднання “Депутатський контроль” Г.Кривошея, В.Романюк та Д.Стеценко вирішили  втрутитись у цю справу та звернулися до Генерального прокурора з депутатським зверненням. У якому, зокрема, вказали на те, що є усі підстави вважати, що усі порушення закону, скоєні колишнім головою адміністрації Херсонської області, чи вчинені за його вказівкою, приховуються працівниками саме Херсонської прокуратури. “…Всі ж заяви та звернення, не розглядаючись по суті, направляються для прийняття рішення до тієї ж самої прокуратури Херсонської області, дії та рішення працівників якої оскаржуються  та про скоєння злочинів якими повідомляється”. Як то кажуть – “коментарі зайві”. При такій системі “нагляду” за самим собою можна робити чи не робити у юридичному полі усе, що заманеться.

Саме тому депутати просили (зверніть увагу — не вимагали!)  Генерального прокурора вирішити питання про передачу матеріалів вказаного кримінального провадження до Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. Бо колишній голова області на місці може негативно вплинути на ефективність досудового розслідування. На що депутати і вказали прямо Генеральному прокуророві.

Далі було ще цікавіше. Слідчому Генеральної прокуратури пані Івоніній довго працювати в Херсоні не довелося. Та вона й не дуже тим переймалася, бо працювати по справі їй зовсім не хотілося. На носі була добра пенсія, сімейні проблеми потребували вирішення, і у такому положенні не виконати побажання начальства щодо закриття неприємної справи  нічого приємного не обіцяло. Чого вона і не ховала. Старалися у цьому напрямку і херсонські “прокуратори”. За словами Льовіна, уся прокуратура Херсонської області діяла, щоб закрити справу “Костяка та його команди”. І хоча у справі було більш ніж достатньо вагомих фактів здійснення злочинів, її таки закрили.

Треба віддати шану пану Льовіну — він і тепер не склав, а тим більше не підняв руки. І почав діяти ще рішуче. Його нещодавній виступ у Херсонській облдержадміністрації — генеральний наступ, і наступ за підтримки “важкої артилерії”, висловлюючись військовою мовою.

Анатолій Іванович не тільки “озвучив” прізвища та посади антигероїв цієї “епопеї”, але відкрив досить неприємні факти, до того мало відомі громадськості.

Так, дехто з тих, хто безпосередньо брав участь у цьому “законному беззаконні” не тільки не покарані, а навіть підвищені у кращих традиціях безкарної корупції. Так, пан Корж, який керував слідчим підрозділом Херсонської прокуратури, був переведений до Львова — заступником Львівського прокурора, а згодом призначений заступником прокурора… Києва! Пан Гаврилов — до цього часу виконує обов’язки заступника прокурора міста Херсон. Щоправда пан Кострицький – вже колишній прокурор.

Пан  Булук також звільнений з органів прокуратури Херсона, і проти нього завдяки непохитності Льовіна порушена кримінальна справа, котру розслідують органи Миколаївської прокуратури. Чому знову Миколаївської? Бо на неупередженість Херсонської може сподіватися лише божевільний. Херсонські силовики, як відчував вже не раз не тільки Льовін, “своїх не здають”, та організовують шалений опір розслідуванням, які стосуються їх колег. І тут мова вже не йде про “честь мундира”. Тут мова йде скоріше про кримінальну поруку. Зрозуміло, що це стосується у першу чергу колишнього “хазяїна” області, колишнього губернатора Костяка. (По цих справах проходить багато прізвищ, але названі були далеко не усі. Льовін оголосив лише головних фігурантів).

Тож усе у минулому? Якби так! До цього часу тривають (п’ять років!) “слідчі дії” по справі ТОВ «Міжнародний аеропорт «Херсон», “завдяки” яким неможливо передати до ЗСУ літак АН-26, що належить товариству. Він під арештом СБУ. Частина майна аеропорту розкрадена. У римському праві існує відоме правило: “кому це вигідно?” Користуючись ним, не важко зрозуміти, кому у цьому разі це вигідно, а кому — ні. Складається враження, що наша держава — ворог самій собі, і це жахливо. Коли Служба безпеки держави гальмує дії, спрямовані на її захист, це ворожа служба. Чи перефарбовані вороги держави, ряджені в її захисників.

Як підкреслив у своєму виступі Анатолій Льовін, сьогодні, на жаль, громадяни України вже не вірять представникам силових структур. Тому що силовий блок,  покликаний у першу чергу протистояти корупції, не користується довірою. І у Херсонській області також, як і усюди. Це беззаперечно – “міра довіри” до силовиків серед громадян надзвичайно низька. А завдяки таким діячам, як у Херсоні — просто “нижче плінтуса”…

Головне те, що до цього часу ні органи Херсонської прокуратури, ні Херсонської СБУ не вживають ніяких заходів щодо тих своїх співробітників, які брутально порушували Закон. Про яку боротьбу з корупцією у Херсоні може йти мова, коли у тих самих структурах, котрі повинні з нею боротися, не наведено відповідного ладу та не притягнуто навіть до адміністративної відповідальності тих, хто підтримував корупційні дії?!

На завершення свого виступу Анатолій Льовін передав представнику об’єднання “Депутатський контроль” ряд документів стосовно фактів порушення закону представниками владних структур Херсонщини. Можна сподіватися, що така дієва організація, як “Депутатський контроль”, дасть їм нарешті відповідний хід.

Ось така невесела, але звичайна історія з поки що відсутнім кінцем, котрого вже давно очікує позивач та не бажає відповідач. А чому вона звичайна? Бо у більшості випадків колишнє керівництво залишає за собою деякі важелі, котрими воно користувалося, коли було при владі. Начебто є нове керівництво, котре призначено новою владою. Проте старе і досі має відповідний вплив. Та й людський фактор не можна скидати з рахівниць. І саме тому треба ламати стару систему без вагань.

 

                                                            Олексій Чернів.