Про закон України від діда Василя

Про закон України від діда Василя
Закон тоді Закон, коли він має силу.
І суд життя несе в основі,
Живе в крові і в людських жилах
Такий Закон — не паперовий,
Такий Закон переступити важко,
Якщо робити це по совісті, свідомо,
І рано-пізно скаже те, про що напевно всім відомо.
Давним-давно, в часи славетні, грізні,
Де Дніпр могутній в валунах кипів,
Були закони — і жорстокі, й грізні,
Порушити які ніхто не смів.
Згадаймо славних молодців-козаків,

Які на Хортиці жили.
Вони в час ратній не ловили раків
І, Боже збав, — горілки не пили.
І був на Хортиці порядок.
Гриміла слава навкруги.
Там все було. Там був достаток.
А головне — боялись вороги.

Козацькі чайки доставили аж до турецьких берегів,
Султану клопоту добряче завдавали, віддаючи свої борги.
Щоб булу славу повернути, робити треба, як Сірко:

Слід першому в роботі спину гнути,
А з шаблею — за декількох.
Безстрашний мудрий характерник
Й одної битви не програв,
Бо отаманом був майстерним
І воював задля добра.

Для нього слово було свято: якщо сказав, то будь-що держ.

Міг десять шкур із брехуна зідрати,
Бо чисту совість мав найперш.
З тих пір спливло води чимало.
Збулася мрія козака.
Вже й Україна вільна стала…
На жаль — держава не така!
Не вільна від брехні та бруду,
Що ллється скрізь і звідусіль .

Нема порядку. І не буде — доки держава ця — кисіль!

І ми живем, такі собі — негорді,
Та заглядаємо в чужий казан.
“Напевно, мало били вас по морді!”
Сірко обов’язково б так сказав…