Президентські вибори в Україні: факти, цифри та рекорди

Кількість кандидатів у Президенти України на Виборах-2019 може стати рекордною в історії нашої держави. Таке явище пов’язане із завданням більшості не перемогти, а підігравши фаворитам, отримати собі перепустки  на парламентські перегони восени або ж банально «заробити» трохи грошенят на прожиття.

На сьогодні про намір взяти участь у президентських виборах оголосили 28 осіб. Це означає, що держбюджет цього року поповниться пристойною сумою від десятків кандидатів, які не виграють президентської кампанії, але порівняно з 2,35 млрд грн державних видатків, які заплановані бюджетом на її проведення, це «краплина в морі».

Гроші не завжди були єдиним бар’єром на старті президентського виборчого процесу. Цікаво, що раніше для потрапляння в бюлетень кандидати мали спочатку добряче потрудитися. Ось, наприклад:

1991 рік – вимога зібрати 100 тисяч підписів громадян, які мають право голосу.

Тоді висунулося 6 кандидатів.

1994 рік – 100 тисяч підписів виборців, у тому числі, не менш як 1,5 тисячі підписів у кожному із 2/3 загальної кількості виборчих округів.

Висунулося 7 кандидатів.

1999 рік – 1 млн підписів виборців, в тому числі не менш як 30 тисяч у кожному з 2/3 регіонів України.

Висунулося 15 кандидатів.

2004 рік – 0,5 млн підписів виборців, в тому числі не менш як по 20 тисяч підписів у кожному з двох третин регіонів України + 0,5, млн грн грошової застави ($94 тис. по курсу на той час).

Висунулося 26 кандидатів.

2010 рік – грошова застава 2 млн. грн ($250 тис.)

Висунулося 18 кандидатів.

2014 рік – грошова застава 2,5 млн. грн ($192 тис.)

Висунувся 21 кандидат.

2019 рік – грошова застава 2,5 млн. грн ($90 тис.)

Прогнозується близько 30 кандидатів.

Як бачимо, процедура висування кандидатів у президенти розвивалася від складного (підписів) до простого (грошової застави). Цього року, передбачаючи велику кількість бажаючих балотуватися, та аби стримати «технічних» кандидатів, Комітет виборців України закликав збільшити грошову заставу у чотири рази – до 10 млн грн.

«У 2019 році, – говорить Голова Республіканської партії «ТРИБУНАЛ» Олександр Семенко, –  склалася неординарна ситуація – одразу за президентськими виборами йдуть вибори до парламенту. Це стимулює лідерів політичних партій, які націлюються подолати прохідний бар’єр на виборах до Верховної Ради, включатися до президентської гонки. Мовляв, інакше їм потім буде важко розраховувати на успіх у парламентській кампанії. Крім того, деякі кандидати в президенти після виборів до Ради мають намір також взяти активну участь і в місцевих виборах – в надії долучитися до розподілу грошових потоків децентралізованих місцевих бюджетів. Тож в результаті президентських перегонів можлива поява в інформаційному просторі нових політиків та лідерів, а також своєрідна презентація їхніх політичних сил.»