О.Семенко: «Ми бідні тому, що держава шкодує коштів на науку»

 

“Ми багаті тому, що витрачаємо на науку великі кошти».

Джон Кеннеді, 35-ий Президент США

Я переповнююсь гордістю та радістю, коли бачу плоди своїх старань, а саме: успішне завершення цікавих проектів; спільні напрацювання  з науковцями; результативність від впровадження у життя  моїх творчих пропозицій. Це спонукає мене щоразу  освоювати наступну сходинку, шукати  нові напрямки роботи.

Сьогодні серед різноманіття тем і напрямків, які мене особливо цікавлять,  нові здобутки науки та якнайширше впровадження її у різні галузі господарства, в усі сфери діяльності суспільства. Адже, зрозуміло, що саме наука  – визначальна рушійна виробнича сила у світі. 

Наведемо кілька прикладів того, як увага до наукових розробок, підтримка наукової галузі та науковців сприяли економічному зростанню  держав, а відтак –  досягненню високого рівня добробуту громадян. І це в часи, коли держави воювали. Чим не аналогія сьогодні для українських реалій!

Вінстон Черчіль у воєнний період зміг глибоко перейнятися реальними прикладними розробками військового призначення: від авіаносців до радіолокації. І це принесло свої плоди Великій Британії.

Джон Кеннеді у розмові з союзниками наголосив: «Ми витрачаємо на науку величезні кошти не тому, що багаті – ми багаті тому, що витрачаємо на науку великі кошти». І не шкодував мільйонів доларів США у розвиток новітніх технологій. І країна стала стрімко розвиватися!

Важливо, дбаючи про розвиток держави, дивитися на кілька кроків уперед, на перспективу, а не жити лише одним днем. Перший Президент Академії Наук України Володимир Вернадський підкреслював: «Суспільство очікує від державних діячів і державних мислителів таких рішень, які зумовлюють хід життя».  Важливо мати сьогодні сформульовану концепцію стратегічного розвитку країни, як це заведено в прогресивних державах, що  планують свій розвиток на 20-30 років уперед. На першому місці з такого перспективного прогнозування повинні стояти не інтереси, а цінності, серед яких чисті повітря і вода, чисті продукти і чисте довкілля.

Наведу такий приклад: вченими Національної академії наук України (2014-2015 р.р.) за підтримки та дорученням Президента НАНУ Бориса Євгеновича Патона обговорювалося питання «Про стан поводження з небезпечними відходами, у тому числі непридатними для використання та забороненими до застосування хімічними засобами захисту рослин». Як з’ясувалося,  Мінприроди України ігнорувало свого часу  надану йому інформацію про розробку Інститутом газу НАН України спільно з інститутом електрозварювання ім. Євгена Оскаровича Патона НАН України дослідно-промислових зразків плазмового обладнання для переробки токсичних відходів. На жаль, результати  роботи і сьогодні лежать незатребувані на полицях архівів інституту.

Натомість,  була прийнята концепція  переробки відходів за кордоном, що фактично призвело до виведення  значних бюджетних коштів за межі України та черговому етапу її обкрадання. Таким чином, корупція у “верхах” перемогла, вчені залишились без фінансування,  виробники – без роботи, а Україна стоїть перед загрозою перетворитися на сміттєзвалище, неприбране, неутилізоване, не перероблене! Фактично, цей прояв став одним із механізмів корупції, що діяв в обхід розвитку власної науки та виробництва.

Якщо говорити конкретніше, йдеться про значні суми: 10 мільярдів гривень та 20 мільйонів євро. А проблеми залишились невирішеними. Якщо з цих коштів, зазначених мною вище – 5% від цієї суми було б використано на науково-технічні розробки в Україні, то держава мала б уже власну індустрію з переробки відходів. А її й досі нема!

Виникає запитання: “Куди дивилися тодішні та дивляться теперішні керманичі країни? Чому не втрутилися і не втручаються й досі,  не захистили від свавілля науковий стратегічний потенціал? Все виявилось просто – вони самі були причетними до зазначеного корупційного злочину, тому й не могли йти в розріз власної жадібності, прагнень наживи. Перемогли інтереси, а не цінності!




Ми працюємо для вас!

 

Вступити до Партії