Малодушність Гройсмана: скільки українці заплатять за газ у січні

Газ знову дорожчає. Без подорожчання блакитного палива Україна не побачить фінансової допомоги МВФ. Без цієї допомоги – країну спіткає економічна криза або дефолт. Обидва вдарять по гаманцях українців. Підвищення тарифів на газ в Україні, за завіряннями уряду, менше з цих зол.


Відмова від грошей МВФ – все одно не вбереже нас від подорожчання газу. Зате приведення тарифу на газ до європейського і світового рівня, на думку урядовців,  мала б вже вкотре, нарешті посприяти євроінтеграції України і принести їй переваги в майбутньому. Скільки разів ми це чули? А як же рівень доходів, чим підвищувати його, щоб оплачувати таке «щасливе» майбутнє? Крім того, таке стрімке підвищення ціни на газ для населення (на 23,5%), відбувається з вини самих урядовців. Адже ринок в цьому сегменті економіки й досі не запущено, а розцінки для населення та бізнесу – понині існують окремо, хоча давно мали б вже зрівнятися! Різна ціна на газ для населення і для бізнесу містить корупційні ризики, веде до монополізації поставок газу за рахунок покладання спеціальних зобов’язань на постачальників. Крім того, цьогорічне підвищення — не остаточне. Ще раз ціну на газ для населення планують підвищити у травні та грудні 2019р.

 Нагадуємо, що з жовтня 2015 року в Україні почав діяти закон про ринок природного газу. Тоді ж було прийнято постанову Кабміну №758, яким на постачальників газу покладалися спеціальні зобов’язання щодо забезпечення газом населення. Згідно з постановою, Держкомпанії зобов’язувались забезпечувати населення енергоносіями за соціальною ціною. Вони були покладені на НАК «Нафтогаз України» і на так звані «облгаз-збути» – збутові організації, створені приватними операторами газорозподільних мереж. У постанові №758 була прописана норма про те, що при зміні котирувань більш ніж на 10%, ціна газу для населення повинна була переглядатися. На свою біду, презентуючи нову модель, Гройсман заявив, що це “останнє підвищення ціни газу в історії країни”.

Коли 2016 року світові ціни на вуглеводні пішли вгору. Газ на NCG подорожчав більш ніж на 10%. А у Гройсмана не вистачило духу визнати, що він помилився і збрехав, що ціна газу в Європі зростає, і що ціну для українців знову потрібно підвищувати. Всупереч власним рішенням, Кабмін заморозив ціни на газ для населення. І ринок не настав.

Здавалося б – не можна три роки наступати на одні й ті ж граблі. Але Гройсман виявив малодушність і в цей раз. Протягом 2018 року постанова №187 про PSO продовжувалося спочатку до 1 червня, потім – до 1 серпня, потім – до 1 вересня, потім – до 18 жовтня, потім – до 27 жовтня. А тепер – до 1 листопада. В цілому – шість разів.

Важливо розуміти, що навіть якщо би Гройсман своїм вольовим рішенням у якийсь момент не продовжив постанову про PSO, ринок газу не запустився б. Виною цьому – система розподілу субсидій.

По-перше, згідно з дослідженнями Республіканської партії «ТРИБУНАЛ», субсидії дуже часто отримують цілком заможні люди, які володіють нерухомістю вартістю від $ 100 тис.

По-друге, без монетизації субсидій, жоден незалежний постачальник, крім «облгаз-збут» або постачальника “Нафтогазу”, не погодиться постачати газ населенню.

Зараз держава з запізненням фінансує субсидії. Крім того, ці гроші компанії можуть витратити лише на оплату газу “Нафтогазу” або на оплату податків.

Самі по собі субсидії нівелюють всю ідею підвищення цін на газ. Якщо будь-який споживач без офіційного доходу може оформити собі субсидію, то як країні допоможе підвищення ціни на газ?

Іншими словами, усіх відрахувань НАК “Нафтогаз” до держбюджету після підвищення ціни газу, ледь вистачає на те, щоб покрити обсяг субсидій до підвищення ціни. Очевидно, що з ростом ціни газу в 2019 році, доведеться збільшити і обсяг коштів на субсидії.

Корінь зла – ще й в затягуванні рішення про підвищення ціни газу та касовий розрив в інвестпрограмах Теплокомуненерго (ТКЕ). Більшість ТКЕ в країні працює на газі. Велика їх частина є комунальними підприємствами.

При відсутності компенсації коштів в тарифі, борги ТКЕ за поставлений газ виростуть в 2-2,5 рази. І вже точно ніколи не будуть погашені. А виною всьому те, що уряд ухвалив рішення про підвищення цін на газ в самий останній момент – за 10 днів до підвищення.

До нових цін не підготувався ні Регулятор, ні місцева влада, ні ринок, ні населення, ні сам Кабмін.

Очевидно, що для країни в цілому більше шкоди завдасть відсутність планування, ніж зайві відсотки в підвищенні ціни на газ. Тим більше, її все одно доведеться підвищувати далі.

Саме відсутність прогнозованості призведе до порушення функціонування країни, про що так «турбується» прем’єр Володимир Гройсман.

Підвищення ціни на газ для населення урядові потрібно було робити два роки тому, а рішення озвучувати задовго до фактичного підвищення – навесні, за півроку до початку опалювального сезону, а не в самий його початок. Тоді б люди могли підготуватися:  встигнути утеплити будинки, спланувати свої фінанси, оформити субсидії.

Скидаючи відповідальність за всі біди на МВФ, уряд забуває, що не МВФ визначає кількість відсотків підвищення ціни газу для населення. Ці функції він покладає на українських урядовців, бо він лише має намір повернути свої гроші. А «держиморди» в свою чергу не можуть змиритися з тим, що не наживуться ані з народних грошей, ані з позик, тому й приймають рішення вже по факту – поспішні та байдужі.

Таким чином підвищені тарифи на газопостачання для населення, а відповідно і субсидії на них, в державному бюджеті на наступний, 2019 рік не передбачені. Знову постає питання: Де взяти на це гроші? Ймовірно, витрати можновладці покриють, як завжди, з місцевих бюджетів, що вже звикли до ролі «цапів – відбувайлів».

Крім того, не забуваймо, що споконвік в Україні існують свої, рідні запаси газу. Це питання рідко підіймається у ЗМІ та в основному закривається відмовками про нехватку інвестицій. Можна припустити, що тому, хто володіє газовими родовищами тепер, не вигідно продавати газ для населення, хоч і український, за нижчою ціною, ніж експортний. Існує велика ймовірність, що ми можемо сплачувати за здобутий в Україні газ, навіть в тричі дорожче, ніж за експортний і нас нахабно «доять»? «Доять» так, що до такого не здогадувався жоден правитель світу, ні в одній країні планети, ні в які часи! Якщо це так, то  це найбільша афера яку знала історія.

Республіканська партія «ТРИБУНАЛ» переконана, що будь-яка організація, що оперує грошима, повинна займатися плануванням. Від найбільшої корпорації в країні до найменшого домогосподарства. Всім необхідно розуміти, скільки коштів буде витрачено на закупівлю газу в наступному місяці. І тільки завдяки тому що урядові байдуже до цих важливих формальностей країна живе так, що в п’ятницю не знає, якою буде ціна газу в понеділок.