Країна під заставу!

Країна під заставу!

Чому списання хоча б частини державного боргу так необхідно Україні

Державний борг України — загальна сума заборгованості України, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань. Структурно державний борг України складається з внутрішнього і зовнішнього. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності. Державний зовнішній борг — це боргові зобов’язання держави перед нерезидентами щодо повернення позичених коштів (основна сума боргу) та відсотків за ними.

Упродовж 2017 року державний та гарантований державою борг України збільшився в порівнянні з попереднім роком на 10,98% і станом на лютий 2018 року склав 2141,67 млрд грн ($76,31 млрд). Про це повідомляє сайт міністерства фінансів України.

Виходить, що Україні щорічно надають великі кредити під різні проекти і реформи, але ці кредити дуже повільно повертаються. Ми маємо сплачувати велетенські відсотки, обслуговувати кредити і розвивати при цьому економіку. Виникає логічне  питання: як саме ми використовуємо транші МВФ і як саме ми використовуємо кредитні ресурси Світового банку, Європейського банку та інших кредиторів? Чи не осідають ці надходження у кишенях? І чому кредити беруть одні, зиск із цих кредитів мають інші, а розраховуватись повинен український народ?

Що ж робитиме Україна, якщо їй перестануть надавати кредити?

“Без співпраці з МВФ ми, як і багато держав світу, обійтись не можемо, тому що сьогодні ми фактично у стані війни і якщо з такою країною не буде працювати МВФ, тоді з такою країною не працюватиме ніхто. Ні інші кредитори, ні тим більше, інвестори.” – зазначив Олександр Семенко.

Якщо обійтись без кредитів ми не можемо, і виплачувати надмірні суми через борги ми так само не в змозі, залишається лише одне – піднімати питання про списання частини державного боргу. Це питання вже неодноразово піднімалось Центральною радою Політичної партії “ТРИБУНАЛ” та особисто лідером партії Олександром Семенко.

“Це питання ми маємо адресувати, передусім,  до тих країн, які були гарантами нашої незалежності і територіальної цілісності, коли ми добровільно позбувались ядерного статусу.  Це США та Великобританія. Саме ці країни і є головними донорами як МВФ, так й інших світових фінансових інституцій.” – вважає Олександр Семенко.

Але чомусь замість списання  частини боргу, українська влада набирає все нові і нові борги. Кредити збільшуються, плата за обслуговування зростає, реальних економічних зрушень не відбувається, борги не поспішають повертатись.  А чому це відбувається?  Цьому є пояснення. Якщо борги повертати вчасно, а кошти витрачати за цільовим призначенням – не буде чого покласти в кишені недобросовістних можновладців.

Якщо ми реально домагаємося списання хоча б половини ( хоча могли б спробувати домогтися списання 75%, або  як  Греції – 80%),  – це  понад 40 млрд  дол., тоді  нові транші були б необхідні значно в менших обсягах, ми б звільнили держбюджет від обслуговування по відсотках 40 млрд доларів ( у 2018 році платежі з обслуговування держборгу складають 130,2 млд гривень). Списання частини державного боргу реально б поліпшило фінансовий стан України і значно оздоровило б державні фінанси.

“Повторюю: просто отримання нових кредитів не вирішить проблему, бо більша частина цих кредитів якраз і піде на обслуговування існуючого зовнішнього боргу. Зараз ми бачимо лише один вихід із ситуації – списати частину боргів і активно відслідковувати, куди саме витрачаються надходження! Тільки так український народ зможе позбутись боргового ярма!” – наголосив Голова політичної партії “ТРИБУНАЛ” Олександр Семенко.