semenko
СЕМЕНКО  ОЛЕКСАНДР  МИКОЛАЙОВИЧ

Голова політичної партії,
Голова Центральної Ради політичної партії,
Голова Президії Центральної Ради політичної партії

Народився 16 жовтня 1954 року в с. Млинки, Хотинського району, Чернівецької області у багатодітній селянській родині, там же закінчив у 1972 році середню школу.


ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ, ОСВІТА

У 1972 році вступив у Сільськогосподарський ВНЗ, з якого був призваний на строкову службу до збройних сил. Після служби закінчив навчання та розпочав трудовий шлях в «ТрестЧернівцібуд».

1983-го року був направлений служити до ОВС. Служив з 1983 по 1996 роки на різних посадах.

У 1996 року постановою Кабінету Міністрів України відкомандирований до Чернівецької обласної державної адміністрації. Неодноразово обирався депутатом Чернівецької обласної ради.

У 2004 році розпорядженням Кабінету Міністрів України переведений на роботу до центральних органів влади.

2011-го року за власним переконанням і незгодою з діями та політикою діючої влади звільнився з державної служби. Пенсіонер.

Має вищу освіту за спеціальностями: інженер-механік, філолог-теолог, юрист-правознавець.


ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

3 червня 2016 року Першим з’їздом політичної партії «ТРИБУНАЛ» обраний Головою партії.

 
levyn
ЛЬОВІН  АНАТОЛІЙ  ІВАНОВИЧ

Перший заступник Голови політичної партії,
член Центральної Ради політичної партії,
член Президії Центральної Ради політичної партії

Народився 4 лютого 1961 року в с. Ласіци, Сасовського району Рязанської області в багатодітній родині. Батьки Іван Степанович і Любов Сергіївна займалися сільським господарством, і всі п’ятеро дітей, з раннього дитинства допомагаючи батькам, знали, що таке важка сільська праця.

У 1976 році закінчив восьмирічну середню школу в селі з романтичною назвою Мис Доброї надії того ж району і області, куди його сім’я переїхала на постійне місце проживання, і де зараз поховані батьки.

У 1978 році закінчив середню школу в с. Восход (Пеньки), куди доводилося ходити пішки 12 км в одну сторону, а взимку жити в пришкільному інтернаті.

ОСВІТА

В 1978 році вступив в Балашовське вище військове авіаційне училище льотчиків імені Головного Маршала авіації А.А. Новикова (м.  Балашов, Саратовської області), яке закінчив з відзнакою в 1982 році, здобувши вищу освіту і спеціальність «Льотчик-інженер».

За успішне освоєння авіаційної техніки і бездоганне виконання польотів під час навчання в льотному училищі був представлений до стипендії імені М.В. Фрунзе.

У 2006 році здобув другу вищу освіту, закінчивши Національну академію державного управління при Президентові України та отримавши спеціальність «Управління суспільним розвитком».


ТРУДОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

З 1982 по 1992 роки служив в Радянській армії на командних посадах в Прибалтиці, Центральній Росії, Україні, Афганістані. Неодноразово виконував завдання у складі 224-го урядового авіаційного загону (м. Москва). Брав участь в операціях в «гарячих точках», як в межах території колишнього СРСР, так і за кордоном. Має військове звання полковник, військовий льотчик 1-го класу, пілот-інструктор цивільної авіації 1-го класу. З 2006 року – державний службовець 1-го рангу (категорії).

У 1993-1994 рр. – Заступник начальника Управління з льотної підготовки авіації Міністерства загального машинобудування, а потім авіакомпанії «Авіаобшемаш» (м. Москва).

1994 – 2002 рр. – Займав керівні посади в авіакомпаніях і авіаційних підприємствах. Під його безпосереднім керівництвом була створена замкнута система експлуатації, обслуговування та ремонту авіаційної техніки, загальне число працівників якої перевищувало 1000 чоловік. Створена ним в 1995 році авіакомпанія «АТІ» була найбільшим вантажним авіаперевізником в Україні і в Азіатсько-Африканському регіоні до 2001 року, поки навмисне і цілеспрямовано не була знищена «правоохоронними» органами України на замовлення конкурентів і третіх осіб, які згодом розграбували майно авіакомпанії і особисте майно Анатолія Льовіна. В результаті незаконних цілеспрямованих дій тих же «правоохоронних» органів України ним була втрачена і авіакомпанія «SILK-WAY» (Азербайджан), що є сьогодні найбільшою вантажний авіакомпанією Азіатського регіону, не дивлячись на те, що до 2001 року через створені Анатолієм Льовіним структури Україна контролювала практично 100% ринку вантажних авіаперевезень в Азербайджані, а з урахуванням порівняно невисоких цін на паливо в цій країні і її зручного географічного розташування контролювався практично весь вантажний авіапотік регіону. В даний час займає посаду президента Концерну «ТИТАН».


ПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

Політична діяльність Анатолія Льовіна почалася в 2002 році, коли він був обраний народним депутатом України IV скликання по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу. У Верховній Раді України IV скликання Анатолій Льовін займав посаду Першого заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань транспорту, зв’язку, будівництва та житлово-комунального господарства. Є автором і співавтором багатьох законопроектів за профілем Комітету та іншим проблемним напрямам.

Був головою Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування причин кризового стану в авіації України. З цієї позиції Анатолій Льовін вжив усі можливі заходи для недопущення розграбування і знищення авіації України на всіх рівнях.

У 2004 році за ініціативою та безпосередньою участю Анатолія Льовіна був розроблений і затверджений на міждержавному рівні проект створення на території Азербайджану спільного Українсько-Азербайджанського Центру навчальної та бойової підготовки льотного складу.

Приймаючи участь в реалізації цього проекту Україна, крім очевидної політичної переваги, обумовленою своєю військовою присутністю в регіоні, отримала б можливість готувати і тренувати своїх бойових льотчиків, використовуючи дешеве азербайджанське паливо за ціною в 5 разів нижче ринкової, розраховуючись при цьому не «живими грошима», а майном, яке виводилося з бойового складу Міністерства оборони України за ринковими цінами. На жаль, цей проект був «успішно» провалений урядом України. Центр був створений і сьогодні успішно працює, але без участі України.

У 2006 році Анатолій Льовін успішно запобіг ситуації незаконного захоплення групою осіб Міжнародного державного аеропорту «Бориспіль» – головних авіаційних воріт України.

У 2003-2006 роках представляв Україну в Міжпарламентській Асамблеї країн СНД, працюючи в Комітеті з питань боротьби з організованою злочинністю. Є автором і співавтором ряду модельних законів.

У період з 2001 року є ініціатором більше двох тисяч судових засідань як в Україні, так і в міжнародних судових інстанціях, щодо захисту прав і свобод людини, відновлення законності, справедливості та правопорядку. Відповідачами по ініційованим Анатолієм Льовіним процедурам є, в основному, державні структури і посадові особи, аж до Президента України. У зв’язку з цим має велику кількість «недоброзичливців», які постійно проводять кампанії «чорного піару» проти нього в засобах масової інформації і створюють різні провокаційні ситуації для «очорнення» його діяльності. Неодноразово піддавався фізичним нападам. У 2006 році рішенням Президента України була організована фізична охорона від можливих замахів на Анатолія Льовіна.

Протягом декількох останніх років група державних службовців України та інших посадових осіб, діючи спільно та за попередньою змовою, з метою незаконного перерозподілу матеріальних активів, до яких, на їхню думку, має відношення Анатолій Льовін, на користь третіх осіб, а також з метою недопущення його активної участі в суспільному і політичному житті країни і можливості нормального ведення бізнесу, безпідставно обмежують його права і свободи, незаконно порушують проти нього кримінальні провадження, не виконують рішень судів, що вступили в законну силу.

В даний час Європейським Судом з прав людини (Страсбург) прийнята до розгляду скарга Анатолія Льовіна на численні порушення державними органами України його прав і свобод.

 
kovalenko-2
КОВАЛЕНКО  НАТАЛІЯ  ОЛЕКСАНДРІВНА

Заступник Голови політичної партії,
член Центральної Ради політичної партії,
член Президії Центральної Ради політичної партії

Народилась 11 червня 1978 року в м. Алмати (Казахстан).

В 1999 році закінчила ліцей “Перспектива” в м. Запоріжжі.

У цьому ж році вступила до Запорізького юридичного інституту МВС України, який закінчила у 1999 році з відзнакою.

У період з 1999 по 2002 рік працювала на посаді слідчого Шевченківського РУ УМВС України в Запорізькій області.

У 2002 році вступила до адюнктури Запорізького юридичного інституту МВС України.

У 2005 році захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – Кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.

У 2007 році було присвоєне наукове звання доцента кафедри міжнародного права.

З 2006 по 2012 рік займалась викладацькою діяльністю, працювала на посаді доцента кафедри міжнародного права Класичного приватного університету (м. Запоріжжя).

З 2012 по теперішній час начальник юридичного відділу ТОВ “Міжнародна юридична компанія “Консалтінг”.

З 2014 року – індивідуальна адвокатська діяльність. Автор понад 30 наукових публікацій.

З 2015 року член політичної партії «ТРИБУНАЛ», заступник Голови політичної партії «ТРИБУНАЛ».

Має сина Єгора (2002) та доньку Катерину (2007).

 
molotkov_
МОЛОТКОВ  МИКОЛА  МИКОЛАЙОВИЧ

Заступник Голови політичної партії,
член Центральної Ради політичної партії,
член Президії Центральної Ради політичної партії

Народився 20 грудня 1973р. у с. Ставки, Веселинівського району, Миколаївської області в селянській родині.

Навчався у Ставківській загальноосвітній школі.

1988 – 1991рр. навчання у Миколаївському кораблебудівельному технікумі – механік корабельних машин та установок. Того ж року був призваний до лав збройних сил України.

1995 – 2000рр. навчання в Київському Національному університеті культури та мистецтв – соціальний педагог (м.Миколаїв).

2002 – 2004рр. навчання в Національній академії державного управління при Президентові України – магістр державного управління (м.Київ).


Досвід роботи:

1996 – 1999 рр. – адміністратор Миколаївського академічного театру музичної драми та комедії (м.Миколаїв).

2000 – 2002 рр. – спеціаліст організаційно-контрольного відділу апарату Миколаївської ОДА (м.Миколаїв).

2003 – 2004 рр.в.о. начальника обласного управління у справах преси та інформації Миколаївської ОДА (м.Миколаїв).

2004 – 2007 рр. – спеціаліст відділу організаційно-кадрової роботи та по взаємодії з регіональними партійними організаціями центрального апарату Народної Партії (м.Київ).

2012 – 03.2016 рр. – головний спеціаліст управління профілактики виробничого травматизму виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

З 2015 року член політичної партії «ТРИБУНАЛ», заступник Голови політичної партії «ТРИБУНАЛ».

Сімейний стан: одружений, двоє дітей.

Захопленнями є мистецтво, рибальство та спорт.

 
Наверх