Родина, дитина та принципи українського виховання

family 

          Діти – наше майбутнє. Від нас, батьків, залежить надзвичайно багато – яких дітей ми виховаємо, у такому світі і житимемо. Виходить – батьки фактично створюють світ. Тут і постає питання, а який саме світ ми хочемо і можемо створити для своїх дітей? Яке суспільство вони сформують? Як зробити наше життя кращим?

Дитина народжується у маленькому світі, що зветься сім’єю. Поступово зростаючи, дитина розуміє, що світ стає більшим, ніби росте разом із нею. Вирощуючи дітей ми нарощуємо і світ навколо них.

Україна – колиска європейської громади.

Українська дитина народжується у чудовій країні, де світить лагідне сонце, є родюча земля, чиста вода – тобто є всі умови для того, щоб могла існувати здорова нація. В українській родині народні традиції, вірування відіграють важливу роль. Українці люблять і поважають Батьківщину – край наших пращурів, рідну мову, рідну землю. Та не можливо жити лише досвідом попередніх поколінь. У сучасному суспільстві треба рухатись все швидше і швидше, бо той, хто стоїть на місці залишається далеко позаду. А отже, європейське спрямування також займає свою позицію у житті сучасної української сім’ї, людини, дитини. Для того, щоб Україна зайняла гідне місце у європейському суспільстві, треба впевнено крокувати в напрямку європейських цінностей, але не бездумно копіювати західну систему існування, а вдосконалити набуте та розробляти власну, українську систему.

З малечку українець опиняється в суспільстві, де є всі умови для розвитку чудової, різнобічно розвиненої особистості. В українському суспільстві люблять дітлахів, пестять їх. Українські діти зазвичай мають молодих батьків, і це прекрасно. У молодших батьків більше енергії і часу, щоб приділити дитині – а саме любов і увага це те, чого будь-яке маля потребує найбільше. Відповідно, українські дітки мають достатньо молодих дідусів і бабусь, які також залюбки проводять час із малечею – тож дитина отримує від них ще більшу порцію уваги, ніж від батьків. Українці звикли піклуватися один про одного – батьки допомагають дітям, не забувають і про старше покоління, яке у свою чергу із задоволенням бавить онуків. Багато маленьких членів суспільства також мають прадідусів і прабабусь.

В Україні відпустка для догляду за дитиною триває три роки. Здати дитину у дитячий садочок можна і у півтора роки, але більшість українських матусь приділяють максимум часу і уваги своїм дітям, не скорочуючи свою відпустку. Це дуже позитивно відбивається на особистості маленького члена суспільства, на його ставленні до себе і до світу в цілому, на його характері. Не так багато, але достатньо українських мам вирішують присвятити себе вихованню дітей і не поспішають виходити на роботу навіть після закінчення декретної відпустки.

Трудове виховання

Із наймолодшого віку маленьких українців привчають допомагати по дому. В квартирі діткам пропонують посильну роботу – наприклад, підмести крихти віником чи витерти розлиту воду ганчіркою, скласти іграшки на місця чи заправити постіль. Не важливо, чи справді дитина може прибрати, важливо дати їй зрозуміти, що вона зможе допомогти, якщо захоче і постарається. Спочатку дитина допомагає батькам виконувати хатні обов’язки, потім їй довіряють якусь роботу по дому, яку вона може виконати самостійно, і, з часом, дитина може виконувати всю хатню роботу сама – у дорослому житті це вміння точно стане у нагоді.

Якщо у сім’ї є заміський будинок малеча із задоволенням допоможе і там, якщо правильно організувати процес. Дітки охоче годують свійських тварин, допомагають на городі. Тут же можна вивчити звуки тварин, хто де живе, хто що їсть. Які рослини, фрукти та овочі можна вирощувати, як саме вони ростуть. Наш край багатий родючою землею і вміти її обробляти дуже важливо для сучасних українців, які звикли до того, що їжу беруть у крамниці. Українські діти добре знають, що помідори ростуть на грядках, а не на полицях супермаркетів, а хліб роблять із пшениці, а не з повітря. Для тих діток, у яких немає можливості поїхати до бабусі в село і подивитись, як ростуть ті чи інші овочі та фрукти, у великих містах створюють спеціальні парки розваг, у яких проводять майстер-класи і екскурсії, які розповідають про сільське господарство, тобто, держава теж піклується про те, щоб маленькі українці у часи високих технологій не забували про призначення і цінність землі.

Трудове виховання в українському суспільстві і в давнину і зараз має надзвичайну вагу. Привчаючи дитину до праці, батьки готують її до самостійного життя, виховують повагу до роботи інших людей, любов до землі і рідного краю. Важливо дати дитині достатньо знань і умінь, щоб у подальшому житті вже дорослий член суспільства міг сам подбати про себе і позиціював себе як свідомий громадянин.

Сімейне виховання

Через квартирне питання багато сімей змушені жити на одній площі багато років. Для дорослих це не дуже зручно, але для дітей підходить ідеально – дитину оточує багато дорослих і їй треба з усіма ними навчитись спілкуватися – ці навички згодяться у дорослому житті. Старші покоління із задоволенням діляться своїм досвідом, мудрістю із маленькими українцями, і коли дитині час відвідувати школу, вона вже має певний багаж знань щодо оточуючого світу з різних точок зору.

Сімейні цінності оточують дитину із самого початку її життя. Українці збираються великими родинами, на свята кличуть родичів, друзів. Жодне свято не обходиться без дитячого сміху, бо дітей не прийнято залишати вдома на сімейні свята – дні народження, весілля. Кожну дитина народжується у сім’ї, і кожну дитину готують до того, що вона колись створить свою власну сім’ю. Та які б сімейні цінності батьки не намагались б вкласти в дитячий розум, власна сім’я для дитини назавжди залишиться основою сімейного благополуччя, тож, для успішного майбутнього дітей батьки мають стати достойним прикладом.

Гендерне виховання

Дівчаток і хлопчиків в Україні виховують по різному. Основний принцип один і той самий – кожна дитина має бути щасливою, здоровою і розумною, працьовитою та успішною. Але разом із тим дівчат готують до того, що вони мають бути ніжними, мудрими, вміти доглядати за собою та своїм помешканням, виховувати дітей, готувати. Хлопців виховують мужніми, вчать захищати слабших, бути сильними і стриманими, піклуватися про свою родину, захищати її. Сучасні мами також привчають хлопчиків до виховання дітей.

Звісно, сучасний ритм життя не дає розслаблятися ані жінкам, ані чоловікам. Треба вміти робити майже все, не зважаючи на стать, і сучасні батьки намагаються дати дитині якомога більше знань і умінь, щоб вижити у конкурентному суспільстві, та все ж не варто забувати про основні принципи гендерного виховання.

Інтелектуальне виховання

У сучасному світі неможливо жити без достойної освіти. Раніше в Україні дітей починали вчити зі школи. Зараз багато діток вже з першого року життя починають відвідувати школи раннього розвитку, ходити на заняття у дитячому садочку. Це дає можливість дитині розвинути інтелектуальні здібності і в майбутньому бути більш творчою і успішною особистістю. Шкільна освіта, звісно, не досконала, але Україна стрімко рухається у бік покращень у цій сфері. Приходять молоді, ініціативні і мотивовані викладачі, які мають на меті покращити рівень життя в Україні, і, завдяки цьому, дітям стає все цікавіше навчатися у школі. Реформатори намагаються змінити саму суть освіти в Україні і відкинути все те непотрібне, що тягарем тягне назад. Лише позбувшись застарілих засад освіти і виростивши нове, сучасне, не обтяжене клеймом меншовартості покоління, Україна зможе вийти на новий, міжнародний рівень. Батьки-активісти, яким не байдуже майбутнє своїх дітей, уже давно говорять про те, що сучасна школа не дає практичної освіти. Після школи дитина не має базових навичок існування, зате має чималий багаж непотрібної інформації, яка ніяк не допоможе у подальшому житті.

Без реформ у області освіти Україна застрягла на місці і рух до процвітання цілої країни і кожного українця загальмований.

Європейське виховання

Багато європейських країн є взірцем для наслідування для України. Беручи до уваги досвід цих країн, ми маємо можливість створити суспільство, що відповідатиме вимогам сучасного іноваційно-інформаційного часу. Зараз для виховання дітей використовують багато європейських методик. Та просто щось скопіювати недостатньо – потрібно підлаштувати будь-яку методику саме під українське суспільство. Європейське виховання зовсім не ідеальне. Ми маємо можливість знайти і скорегувати помилки і недоліки, і створити власний продукт, вдосконалений і покращений.

Зі свого боку українці теж можуть запропонувати європейському суспільству свій досвід у вихованні дітей. На думку багатьох сімейні цінності, відношення до дітей, до людей похилого віку у європейському суспільстві потребують вдосконалень. Сподіватимемось, що культурний внесок українського суспільства у європейські традиції не залишиться неоціненним.

Патріотичне виховання

Українці люблять свою землю, свою мову, свою культуру і свою країну. Дитина з народження опиняється у суспільстві, що звикло любити край, оспіваний поетами і письменниками. Найменші українці мають одяг з національними кольорами і орнаментами, знають патріотичні пісні і вірші. Школярі відвідують уроки національного виховання, приймають участь у різноманітних заходах і святах, присвячених українській культурі і традиціям. Зараз майже немає молодих людей, які б не мали своєї точки зору що до подій сучасності. Цим молодим поколінням не байдуже, як розвиватиметься їхня країна, у який бік вона буде рухатись, які наслідки для пересічних українців матимуть ті чи інші рішення. Патріотизм в Україні набуває нового вигляду – люди люблять Батьківщину не тому, що так треба. Кожен знає за що саме він любить свою країну.

Ми, українці, маємо всі умови і ресурси, щоб покращити своє життя і життя своїх дітей та онуків. Ми – чудова нація, що має великий потенціал на арені світу. Ми маємо вірити у власні сили і щодня робити світ кращим, заради себе і наших нащадків. Україні дорога у світ відкрита, та як казав Тарас Шевченко: «І чужого навчайтесь, і свого не цурайтесь». Ми маємо можливість втілити свої мрії про майбутнє, не забуваючи і про традиції та культуру наших пращурів. Ми всі робимо спільну справу, прямуємо до покращення світового рівня життя, створення сприятливіших умов для щасливого життя наших нащадків.

 Анна Бірюкова, Ігор Ткачук